Мы в социальных сетях:
twitter youtube facebook g+

Заполните все поля для регистрации

Имя:
Фамилия:
Email:
Пароль:
Повторите пароль:

Топ-10 найкращих спортсменiв 2010-го за версiєю "СПОРТглавреда": п'яте мiсце

Вторник, 11 Января 2011, 16:27

Лише прикра випадковість завадила йому виграти золото чемпіонату світу. Втім, завдяки стабільності на змаганнях усіх рангів й видовищній боротьбі місце Федоришина в десятці кращих не викликає сумнівів. Його поразку в фінальній сутичці чемпіонату світу в Москві (Росія) "СПОРТглавред" назвав "Драмою року". Власне, сьогодні ми не будемо зупинятися на тій події детально, а поговоримо про успіхи Федоришина, яких у 2010-му було надзвичайно багато.

П’ЯТЕ МІСЦЕ – ВАСИЛЬ ФЕДОРИШИН (вільна боротьба)

Рік для триразового чемпіона Європи й володаря олімпійського срібла Пекіну Василя Федоришина, який представляє вагову категорію до 60 кг, розпочався блискучою перемогою на етапі Золотого гран-прі Івана Яригіна в російському Красноярську.

Найважчі поєдинки Василь провів на шляху до фіналу. На думку фахівців, найяскравішим поєдинком попереднього раунду стала сутичка другого кола між Федоришиним і росіянином Ахмедом Чакаєвим. Рахунок відкрив Чакаєв, якому вдався кидок на три бали. Відповідь Федоришина вийшла ідентичною – 3:3. В підсумку період завершився з рахунком 4:4, але останню результативну дію провів росіянин. На початку другого періоду Федоришин виштовхнув росіянина за килим. Чакаєв спробував кинути Федоришина прогином, але накрився і програв на туше.

У наступній сутичці Василь реваншувався перед японцем Норіюкі Такацукі, якому поступився в сутичці за бронзу на чемпіонаті світу-2006. Потім українець з легкістю здолав монгола Мандахнарана Ганзоріґа, а в півфіналі – узбека Бахрама Ерматова. Але найефектнішу боротьбу Федоришин, безперечно, продемонстрував у фіналі, де його суперником був японець Хіроюкі Ода. Перший період Василь виграв завдяки своєму улюбленому кидку «коцюбою». У другому українець сходу пройшов супернику в ноги, збив його в партер і провів накат – 3:0. Але на цьому Федоришин не зупинився і спочатку провів кидок через стегно і заробив ще три бали, а потім, виштовхавши суперника за межі килима, виграв сутичку достроково.

«Василь Федоришин став переможцем нашого турніру, продемонструвавши справжнє мистецтво боротьби!» - Захоплено промовив диктор у залі через кілька секунд після закінчення фінальної сутички.

Далі був чемпіонат Європи в Баку (Азербайджан), на якому українські вільники виступили незвично непереконливо. В активі підопічних Руслана Савлохова всього тоді була всього одна бронза, здобута якраз Василем Федоришиним. Разом з тим, для самого Василя це восьма медаль континентальної першості після трьох золотих, двох срібних та двох бронзових нагород. По суті, поза п’єдесталом пошани європейських першостей Федоришин не був ніколи. В числі призерів Євро в проміжку з 2001 по 2010 роки вихованця Ігоря Барни немає тільки в 2003 і 2006 роках. Але виключно тому, що на тих чемпіонатах наш борець не виступав.

«Від свого виступу в Баку я особисто не в захваті, - сказав Василь кореспонденту «СПОРТглавреду». - Їхав за золотом, а взяв лише бронзу. Трохи не те. Намагаюся аналізувати, що призвело до цієї відносної невдачі. Напевно, позначилася велика змагальна завантаженість у перших три місяці 2010 року. Згадайте ж, що в січні я переміг на турнірі в російському Красноярську, в лютому провів чотири непрості сутички на Кубку світу в Москві. І ось зараз – чемпіонат Європи. Видно, накопичилася втома».

Єдину сутичку в Баку Федоришин програв у чвертьфіналі, поступившись грузину Малхазу Заркуа. «Раніше я ж вже перемагав Заркуа, знав, на що він здатний, - коментує Василь. - І, можу сказати, нічим мене грузинський борець не здивував. Але я сам винен у тій поразці. Річ у тім, що у стартовій сутичці я переміг свого основного суперника – болгарина Анатолія Гуйдю. Переміг впевнено і десь, мабуть, розслабився. На зустріч з Заркуа не налаштувався належним чином. А Малхаз же веде закриту боротьбу. Він вичікував моїх помилок і я в першому періоді одного разу помилився. Поступившись 0:1, у другій двохвилинці змушений був відіграватися. І розкрився ще більше. Намагався захопити Заркуа на верхньому поясі, але він, мабуть, був готовий до такого повороту подій. У підсумку я пропустив ще кілька контратак і програв сутичку».

У поєдинку за бронзу Федоришин виграв у білоруса Олександра Контоева.

Зрештою, в липні Василь знову довів, що є одним з найсильніших борців світу у ваговій категорії до 60 кг. Українець став переможцем фіналу Золотого гран-прі в тому ж Баку. «До Азербайджану їхав в зовсім не оптимальній формі, та ще й відчуваючи дефіцит змагальної практики, - розповідав Василь «СПОРТглавреду». - Як не як, після квітневого чемпіонату Європи я не виступав ніде. До того ж, турбувало плече. Тим не менше, мотивація була вагомою. Матеріальна і не тільки. Мені напередодні чемпіонату світу хотілося побачити, наскільки готові мої основні суперники, придивитися, чи не з’явилися нові імена».

Виступ на «Золотому гран-прі» Федоришин почав з непростої перемоги над казахстанцем Фуадом Муссаєвим. Зате чвертьфінальну сутичку проти азербайджанця Хайбулли Шаалова українець провів впевнено. У першому періоді Василь виконав свій фірмовий кидок «коцюбою», за що заробив три бали. «У кінцівці провів ще один прийом і міг покласти суперника на лопатки, але трохи не вистачило часу, - розповідає борець. - Форма не та. У другій двохвилинці судді не дорахували мені бал, а відігратися не зумів». Правда, в третьому періоді Федоришин не залишив шансів Шаалову.

У півфіналі український борець у впертій сутичці переміг іранця Сайеда Ахмаді. А у фіналі Федоришин зійшовся з переможцем Панамериканського чемпіонату-2007 американцем Шоуном Банчем. «Це дуже рухливий, міцний суперник з довгими руками, - каже Василь. - Як орангутанг. Банча дуже складно зловити, він постійно рухається, що, втім, притаманне майже всім темношкірим борцям. Така, видно, їх особливість. Ось і вийшло, що втративши кілька непоганих шансів перемогти в основний час, я виграв завдяки клінчу в обох періодах».

В вересні ж було те саме драматичне срібло, здобуте Василем на чемпіонаті світу в Москві (Росія). Воно гідне іншого золота. Напередодні змагань все було проти Федоришина – турбувало хворе коліно, сліпий жереб підкинув йому в суперники чи не всіх основних суперників по ваговій категорії до 60 кг за винятком Сайєда Мохаммаді з Ірану і Бесіка Кудухова з Росії. Крім того, протягом всієї турнірної сітки явно не симпатизували Василю судді.

Тим не менш, український борець зробив майже неможливе. У стартовій сутичці він боровся проти дворазового чемпіона світу Дільшода Мансурова з Узбекистану. Перших два періоди завершилися 0:0 і обидва рази право брати захват за ногу отримував узбек. У першому випадку він скористався шансом, а в другому українець зумів вирватися з захоплення. У третій двохвилинці Федоришин довів свою перевагу. Потім була не менш складна перемога в трьох періодах над бронзовим призером чемпіонату Європи-2009 Малхазом Курдіані з Грузії. У чвертьфіналі українець поклав на лопатки чемпіона світу-2003 серед юніорів Ерсіна Четіна з Туреччини. У півфінальній сутичці Федоришин зійшовся з чемпіоном Європи минулого року Зелімханом Гусейновим з Азербайджану. Цей борець був єдиним на турнірі, хто у зустрічі з Василем намагався боротися сам, а не заважав супернику. Сильнішим виявився українець.

Потім був фінал з росіянином Бесіком Кудуховим, якому Василь раніше двічі програв за жеребом. У Москві активніше виглядав Василь. Він програв перший період, але виграв у другому. У вирішальній двохвилинці Федоришин постійно атакував, а суперник лише тікав від нього. Але за пасивність судді Кудухова не покарали. Обов’язковий клінч пощастило брати українцеві. Але чи пощастило? На думку багатьох сторонніх спостерігачів, не кажучи вже про самого українському борця і його тренера Ігоря Барну, вирвати ногу Кудухову вдалося за рахунок того, що він був намащений спеціальним маслом. Це забороняється правилами. Крім того, на думку Федоришина, Кудухов почав боротися ще до свистка. На всі ці порушення Феміда не зреагувала...

Здавалося, після такого удару Федоришину потрібен час. Аби відновити моральні й фізичні сили. Однак наступного разу Василь з’явився на килимі вже в жовтні, на Кубку Рамзана Кадирова у Грозному (Росія). На турнірі, де рівень суперництва не сильно поступається світовим чемпіонатам, Федоришин посів друге місце, хоча, якщо б не симпатії суддів до місцевого борця, Василь повинен був перемагати.

На шляху до фіналу вихованець Ігоря Барни переміг чотирьох росіян і казахстанця. Особливо виділявся його півфінальний успіх, коли Василь на 19-й секунді сутички після кидка через стегно поклав на лопатки чинного чемпіона Європи Опана Сата з Росії.

У вирішальній сутичці Федоришин зустрівся з вище згадуваним чеченцем Ахмедом Чакаєвим. Мав перевагу, але в першому періоді судді вирішили, що першим за межі килима вийшов українець, тоді як на повторі чітко видно протилежне. У другій двохвилинці Федоришин відігрався. Вів Василь з рахунком 2:1 і в кінці вирішального періоду. Більше того, взявши перехрестне захоплення, Федоришин був близький до того, щоб провести ще один результативний прийом. Але судді, незрозуміло чому, підняли суперників у стійку. До закінчення зустрічі залишалося шість секунд. Секундомір при цьому включився на три секунди пізніше. Цього часу Чакаєву вистачило, щоб пройти в ноги і виконати кидок на три бали...

Зрештою, Федоришин рук не опускає, вважаючи, що такі поразки роблять його ще сильнішим.

Іван Вербицький

http://sport.glavred.info/